Від підписання в п'ятницю американсько-української мінеральної угоди до фактичного видобутку ресурсів і отримання прибутку, на який розраховує президент Трамп, шлях буде довгим і невизначеним.
За інформацією видання Axios, угода передбачає створення спільного фонду реконструкції, який частково використовуватиметься для реінвестування в українські мінеральні ресурси, енергетику та інфраструктурні проєкти. Конкретні деталі щодо частки США та логістики ще потребують доопрацювання.
Україна має поклади графіту, літію, рідкісноземельних елементів, урану та інших корисних копалин. За оцінками геологічної служби та міністерства ресурсів країни, на території України зосереджено приблизно 6% світових запасів графіту.
Однак експерти вказують на суттєві перешкоди для реалізації угоди. Нові проєкти мають тривалі, іноді багаторічні терміни розробки, навіть у країнах, які не втратили критичну інфраструктуру. Серед основних викликів:
- Прогалини в даних. Оцінки ресурсів є неповними і часто досить застарілими для деяких видів сировини. "Існують дуже обмежені дані щодо того, чи є рідкісноземельні елементи та інші стратегічні матеріали України комерційно вигідними для видобутку," — зазначають науковці Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
- Ризики безпеки. Приватні компанії, ймовірно, будуть обережними, якщо не матимуть впевненості, що ризики є прийнятними. За даними аналітика Benchmark Minerals Intelligence Джорджа Інгалла, до 40% загальних родовищ критичних мінералів України знаходяться на територіях, які наразі окуповані Росією.
- Видобуток — лише частина головоломки. Доступ до сировини не повністю досягає цілей безпеки ресурсів, коли Китай все ще домінує у переробці та очищенні. "Для того, щоб угода дійсно знизила ризики ланцюга поставок мінералів для США, швидше за все, потрібна додаткова інфраструктура, щоб мінеральні руди не потрапляли до Пекіну," — зазначив Рід Блейкмор з Центру глобальної енергетики Атлантичної ради.
Угода може поліпшити холодні відносини між Трампом і Зеленським та посилити інтерес США до мирної України. Однак перспективи майбутнього розвитку залишаються вкрай спекулятивними.