Західні партнери повинні поєднати постачання зброї Україні з економічними санкціями та дипломатичними зусиллями проти Росії. Така комплексна стратегія посилить Київ, уникаючи загрози ескалації конфлікту, стверджує Рон Вахід, генеральний директор Magellan Investment Holdings і голова ради директорів аналітичної фірми Arcanum, у колонці для Washington Post.

"Я нещодавно повернувся з Покровська, де українські сили продовжують тримати лінію проти переважаючих сил противника. Їхня стійкість пояснюється надзвичайною роботою розвідки та спецпідрозділів країни, які продовжують здійснювати напрочуд ефективні асиметричні удари глибоко за лінією фронту", — пише Вахід.

Після розмови з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським він впевнився: Покровськ, навіть якщо в кінцевому підсумку впаде, дорого коштуватиме Росії. "Росія продовжуватиме масово втрачати людей, просуваючись кожен додатковий метр українською землею".

Операція "Павутина" знищила третину бомбардувальників РФ

Вахід наводить приклад винахідливості України — сміливу операцію "Павутина", під час якої українські спецслужби випустили рій дронів, переправлених на вантажівках. Ці дрони знищили на землі приблизно 34% російської бомбардувальної ударної сили.

Морські дрони зробили Чорноморський флот безсилим. Вироблені в Україні дрони далекого радіусу дії вражають цілі глибоко всередині Росії.

"США повинні допомогти посилити ці нові сильні сторони. Співпраця у цьому секторі не лише допомагає Україні в боротьбі сьогодні, але й дає уроки, які формують те, як американські військові протистоятимуть супротивникам у майбутньому", — переконаний експерт.

Чому Трамп мав рацію щодо Tomahawk

Президент Дональд Трамп нещодавно прийняв рішення не надавати Україні крилаті ракети Tomahawk. Вахід вважає це правильним кроком.

"Це відображає стратегічну обережність і було правильним рішенням. США повинні продовжувати допомагати Україні захищатися, але надання Tomahawk, які важко розгорнути та інтегрувати, не має сенсу", — пояснює він.

Замість цього фокус має бути на зброї, яку можна негайно розгорнути, разом із посиленим економічним тиском, щоб підштовхнути Москву до переговорів.

Яка зброя дійсно потрібна Україні

Україні терміново потрібно більше інструментів, які можуть зупинити російське просування на землі та порушити повітряні атаки в їхньому джерелі. Вахід називає конкретні системи:

Популярні новини зараз

"Дешевої енергії більше не буде": Михайло Шустер про реальну ціну відновлення української енергетики

Зеленського дотискають: Куртєв спрогнозував швидкий кінець війни

Не дрова чи газ: в Україні набирає популярності "зелене вугілля"

Пенсіонерів перевірять по відео: які документи готувати вже зараз

Показати ще

Ракета Extended Range Attack Munition (ERAM), сумісна з українськими F-16, має дальність удару приблизно 280 миль (450 км).

Німецькі крилаті ракети Taurus також мають дальність понад 300 миль (480 км) і призначені для ураження сильно укріплених цілей.

"Ця зброя дасть Україні можливість вражати наступаючі російські сили, логістичні вузли, лінії постачання та командні центри, безпосередньо порушуючи здатність Росії підтримувати наступальні операції".

Санкції: перший крок зроблено

Нещодавні санкції США проти найбільших нафтових компаній Росії стали важливим першим кроком, який необхідно розвивати.

Рішення адміністрації Трампа заблокувати швейцарського товарного трейдера Gunvor від придбання активів російської нафтової компанії "Лукойл", а також рішення Болгарії конфіскувати російський нафтопереробний завод надіслали ударні хвилі через енергетичну галузь Москви.

"Логічним наступним кроком є впровадження вторинних санкцій, які б відмовляли іноземні компанії від купівлі російської нафти", — наголошує Вахід.

Модель Белфастської угоди для Донбасу

Небезпека посилення тиску полягає в тому, що це може спокусити обидві сторони до подальшої ескалації. Тому Україна повинна проводити стратегію, яка забезпечує суверенітет, завжди надаючи Росії реальний вихід.

"Наприклад, на початку переговорів Україна могла б запропонувати децентралізовану структуру управління для окупованого регіону Донбасу за моделлю Белфастської угоди (Good Friday Agreement). За таким планом Донбас залишився б у складі України, але зі значною місцевою автономією, гарантованим захистом мови та адміністрацією, яку підтримують багатонаціональні миротворчі сили", — пропонує експерт.

Це запобігло б перетворенню регіону на заморожений конфлікт, водночас відновлюючи територіальну цілісність.

Реформи для партнерства з США

Незалежно від кінцевого результату переговорів, прийняття будь-якого територіального компромісу має поєднуватися з забезпеченням довгострокового майбутнього України через глибшу безпекову та економічну інтеграцію із західними партнерами.

Американська участь у будь-якій такій угоді є обов'язковою. І щоб залучити США, особливо як економічного партнера, Україна повинна провести реформи.

"Фаворитизм та непрозорі регуляції регулярно розчаровують американські фірми, перетворюючи ведення бізнесу на випробування на витривалість, а не на можливість. Хоча боротьба з корупцією — це проєкт на покоління, скасування різних адміністративних перешкод є порівняно легким завданням", — зазначає Вахід.

Крім того, надання США статусу "найбільш привілейованої нації" допомогло б перетворити відносини на справжнє партнерство.

"Україні не потрібна кожна передова система, яку можна уявити; їй потрібна підтримка, яка є стратегічно вирішальною. Правильна комбінація розрахованої військової допомоги, цільових санкцій та координованої дипломатії може забезпечити позицію України без провокування неконтрольованої ескалації", — підсумовує експерт.

Військова підтримка України з боку західних країн в останні місяці (друга половина 2025 року) характеризувалася змішаною динамікою: з одного боку, спостерігалося загальне скорочення середньомісячних обсягів допомоги порівняно з першою половиною року, а з іншого — збереження стратегічних зобов'язань та зосередження на пріоритетних для України галузях, таких як протиповітряна оборона та далекобійне озброєння.

Зміна динаміки та скорочення обсягів

Загальне скорочення: За даними Кільського інституту світової економіки (станом на кінець серпня 2025 року), військова допомога Україні скоротилася на 43% у другій половині 2025 року порівняно з першою. Це створює напругу та змушує Україну та партнерів шукати нові механізми фінансування.

Стабільність Європи vs. США: Обсяги військової допомоги з боку європейських країн у другій половині 2025 року (липень-серпень) значно переважали допомогу від США, що підкреслює зростаючу роль Європи у забезпеченні оборонних потреб України.

Ключові механізми та пакети

Програма НАТО (PURL): У другій половині 2025 року активізувалася програма PURL (ініціатива НАТО), в рамках якої союзники, зокрема Нордичні та Балтійські країни, профінансували спільні пакети допомоги.

Вересень 2025: США схвалили перший пакет військової допомоги на суму $1 мільярд за рахунок союзників НАТО. Президент Зеленський підтвердив, що ці пакети включатимуть ракети для Patriot та HIMARS.

Листопад 2025: Було оголошено про новий спільний пакет допомоги PURL від Нордичних країн та Балтії на суму $500 мільйонів.

Пряма допомога від країн:

Данія: Оголосила про новий пакет військової допомоги на суму 1,1 млрд крон (понад 210 мільйонів доларів) у листопаді 2025 року.

Канада: Підтвердила внесок у розмірі $500 мільйонів для забезпечення потреб України.

Латвія: Виділила 5 млн євро на підтримку ініціативи PURL.

Основний фокус поставок

Підтримка залишається зосередженою на критичних потребах України:

Протиповітряна оборона (ППО): Постійні поставки ракет для вже переданих систем, таких як Patriot та HIMARS, залишаються пріоритетом.

Спільні закупівлі: Країни Північної Європи домовилися про спільну закупівлю дронів для України, що свідчить про перехід до більш скоординованих та ефективних механізмів постачання.

Військово-промислова співпраця: Президент Зеленський анонсував, що перші офіси з експорту зброї будуть відкриті у Данії та Німеччині, що посилить пряму співпрацю у військово-промисловому комплексі.

В цілому, друга половина 2025 року показала зміщення акценту на довгострокові зобов'язання та нові механізми фінансування (як PURL), покликані компенсувати загальне сповільнення темпів військових поставок.